категорії: блоґ-запис
янголи живі та мертві
теґи: реальність
Чи помирають янголи?
Помирають. Не всі, але помирають.
Цікаво, куди вони потрапляють після смерті, якщо ще за свого життя перебувають у бозі за пазухою? Ті, не спотворені ані найменшим натяком на гріх створіння залишаються довічно за тією ж пазухою, а інші...
Ті, яким пощастило відгристи шматок Євиного яблука помирають точно. З одного раю їм пряма дорого до пекла, або до раю номер два.
Рай.
Підвальна місцина з баром і сценою (інколи сюди заходять відомі і не дуже рок-бенди). Інтер*єр нагадує псевдо-напів-зруйнований-притулок-для-бомжів( індастріал зараз в моді): вікон нема, отже і денного світла також, якийсь шматок труби під стелею, обідрані стіни, керосинові ліхтарі під стелею, дивні фото дивних дівчат... Нічого особливого, але є одна штука, яка заманює смертних янголів сюди, - натхнення. Його поглинають разом з келихом розливного пива, вдихають разом з тютюновим димом, його бачать на тих дивних фотках, його втоптують у підлогу разом з багнюкою і пилом... Воно є... І те натхнення настільки потужне, що інколи янголів додому везе таксі, а на ранок жахливо болить голова...
Пекло.
Справжньою гарячою точкою для тих, кому достроково урізали крила є однокімнатна малосімейка в панельному будинку, вікна якої виходять на сонячну сторону. Повільний і недешевий інтернет, додатковий, а скоіше основний, заробіток у МакДаку. І все вони тут бачать лише в сірих і чорно-білих тонах. Тут не створюється нове, не руйнується старе, і час тут наче завмер, бо кожен день янголам доводиться переживати заново попердній...