категорії: блоґ-запис

янголи...

теґи: реальність
розправляю крила, здуваю з кожної пір*їнки пил, начищаю до блиску ріжки, відстрибала з радості канкан на нових копитцях - збираюся вкотре рятувати світ. взуваю кеди, хвостик ховаю в задній карман картатих штанців, крила зовсім не видно з-під куртки, ріжки вдало накриваю новеньким кашкетиком. рушаю... стою на зупинці і чекаю тролейбус, а світ чекає на порятунок... дістаю пачку сигарет. рятую когось від паління. мужньо приношу в жертву свої легені. потік натовпу заносить мене до тролейбусу. сідаю. прошу сусіда закомпостувати мій квиток - рятую його від дистрофії м*язів...вмикаю плеєр на всю гучність, моєю музикою *насолоджується* і сусід - рятую його від жахливо нудних розмов пенсіонерок, що сидят позаду. вийшла. знову врятувала когось від раку легенів, імпотенції і смерті в молодому віці. заходжу в магазин. впевнено крокую до напису *алкогольні напої*, шукаю очима щось цікавеньке. рука тягнеться до лікеру. з думкою про те, що я знову врятувала когось від алкоголізму, йду до каси. купляю презервативи. треба і себе від сніду рятувати...